Про змій :)

Коли вкусила змія, мене, малого, спішно повезли до вуя Ферка. Той знатник падався нам далеким родаком. Тіло моє було вже заціплене, але крізь глуху пелену притомности я ще вчув:

“Що сталося, неборята?”

“Гад укусив дітвака”.

“Се добре”, – мовив спроквола Ферко.

“Що тут доброго?” – насторожилася моя баба.

Добре, що гад його вкусив, а не він гада”, – процідив сміх через густі навислі вуса Ферко.

І мені від тих збитошних дідівських слів нараз полегшало. Аж донині. Скілько з того часу мене кусало й жерло всякого гаддя, а я не зачепив жодного…

Може, тому й вижив, і пережив їх.

23

з “Синього зошита” Мирослава Дочинця

Advertisements
Опубліковано у Істини, Актуальне, Кумедне | Теґи: , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s